Сергій Шаменков: знову ГРУ, РВІО Путіна і інші рашистські потвори

 

Якщо у Вашій шафі немає скелетів, перевірте, чи Ваша це шафа.

 

Попередня публікація в моєму блозі про те, що мешканець міста Одеси Сергій Ігорович Шаменков не просто співпрацює з російським військово-пропагандистським фондом «Русские витязи» та оформлює книги про переможні війни царя Петра та його батька Олексія Михайловича з Україною та Європою для серії «Ратное дело», але й відверто робить на ГРУ Генштабу РФ, набула гучного резонансу.

 

Відомий політичний експерт Денис Богуш виклав її у своїй спільноті  «Інформаційна війна Росії проти України». Дуже багато українських патріотів поширило її.

 

Бо багатьом людям стало просто гидко від того, що ура-патріотичну «проєвропейську» локшину на вуха вішав співавтор полковника ГРУ Алєксєя Стєпанова, причому співавтор 2015 року. Коли наші хлопці гинули від куль спецпризначенців цієї організації.

 

Звідси багато хто зробив висновок, що й решта діяльності одесита Шаменкова, тієї, що на території України, цілком може бути субсидована ГРУ й нести пряму загрозу національній безпеці України. Тим більше, що вся вона носить специфічний антиукраїнський душок. Називається вже й конкретний відділ ГРУ Дванадцять-біс, відповідальний за інформаційну війну.

 

Бо неважко спостерегти, що Росія – не Україна.

 

В Україні історична реконструкція є розвагою, рухливим дозвіллям любителів, до якого – добре це чи погано – нікому немає справи.

 

У Російській Федерації вся діяльність історичних реконструкторів повністю підпорядкована державі, ГРУ і ФСБ. Вся. Повністю.

 

Винятків немає.

 

Фонд «Русские витязи», на який роками працює Сергій Шаменков, перебуває під патронатом Головнокомандуючого ВПС Російської Федерації. З серпня 2015 року по 2019 рік ним був генерал-лейтенант Андрєй Юдін, а з 2019 року – генерал-лейтенант Сєргєй Дронов. Перед цим призначенням Дронов два роки здійснював керівництво авіаційним угрупованням ПКС РФ у Сирії.

 

Свою книговидавничу діяльність, у тому числі й видання серії книг відверто антиукраїнського та антиєвропейського змісту «Ратное дело», яку допомагає видавати Сергій Шаменков, цей армійський фонд здійснює не просто так, а «в рамках Президентской программы военно-патриотического воспитания граждан Российской Федерации».

 

А приклад вітання на рівні керівників держави реконструкторського ілюстрованого журналу «Цейхгауз», який видається цим самим військово-пропагандистським фондом і в якому друкується Сергій Шаменков, у тому числі в співавторстві з полковником ГРУ Стєпановим, взагалі вражає.

 

Читачі мого блогу вже знають таку постать з найближчого оточення Шаменкова, як Боріс Мегорський, санкт-петербурзький реконструктор і дикий ватник. З дуже шанованого Шаменковим клубу «Лейб-гвардии Преображенский полк, 1709». Наш одеський міфоборець ілюстрував 2016 року його книгу про Петра І.

 

Мегорський є членом правління Російського військово-історичного товариства.

 

На цю організацію варто звернути увагу.

 

Російське військово-історичне товариство утворено відповідно до Указу Президента Російської Федерації Владіміра Путіна від 29 грудня 2012 року № 1710.

 

Його подають як продовжувача існуючого в 1907-1914 роках Імператорського Російського військово-історичного товариства. Імперія!

 

Одним з ініціаторів створення Товариства став міністр культури Російської Федерації доктор історичних і політичних наук, відомий консервативний, ватний тобто, клерикал Владімір Мединський. 14 березня 2013 року на Поклонній горі в Москві на установчому з’їзді Товариства він був обраний його головою. Головою Опікунської ради товариства до 2019 року був доктор філософських наук Дмітрій Рогозін, у той час заступник голови уряду Російської Федерації, прямо відповідальний за анексію Криму.

 

У Опікунську раду Товариства увійшли міністр оборони Російської Федерації Сєргєй Шойгу, міністр внутрішніх справ Російської Федерації Владімір Колокольцев, директор Федеральної служби охорони Росії Євгєній Муров, очільник ДК «Ренова» Віктор Вексельберг, основний акціонер АФК «Система» Владімір Євтушенков, один із засновників компанії «Вімм-Білль-Данн» Давид Якобашвілі, голова правління ВАТ «Транснефть» Ніколай Токарєв, екс-президент ВАТ«Російські залізниці» Владімір Якунін. Відомі рашисти. Найближчі до Путіна люди, що явно не цікавляться історією задля розваги, зате добре усвідомлюють пропагандистську користь від розгульних, видовищних реконструкторських ігрищ та красивих, ошатних книг про могутність російської зброї та непереможних царів.

 

Тому не в дивовижу, що почесним керівником Російського військово-історичного товариства є хто? Правильно, корифей усіх наук. Особисто Владімір Путін.

 

На сайті Російського військово-історичного товариства красується його величезна, помітна цитата:

 

«Мы должны сделать все, чтобы сегодняшние дети и вообще все наши граждане гордились тем, что они наследники, внуки, правнуки победителей. Знали героев своей страны и своей семьи, чтобы все понимали, что это часть нашей жизни».

 

Книга члена цього Товариства Боріса Мегорського «Реванш Петра Великого. Взятие Нарвы и Ивангорода русскими войсками в 1704 году», яку 2016 року, в розпал російсько-української війни, проілюстрував його друг Сергій Шаменков, якраз покликана викликати таку гордість у правнуків переможців.

 

Відповідно до Статуту Російського військово-історичного товариства, його діяльність спрямована на «консолідацію сил держави і суспільства в вивченні військово-історичного минулого Росії, сприяння вивченню російської військової історії, протидія спробам її спотворення, забезпечення популяризації досягнень військово-історичної науки, виховання патріотизму, підняття престижу військової служби і збереження об’єктів військово-історичної спадщини». Для досягнення цих цілей товариство здійснює свою діяльність у великій кількості різних напрямків.

 

У ці формулювання вкладаються не лише книги з серії «Ратное дело», що протидіють українській науці та пропагують патріотичне єднання довкола славних перемог прадідів, не кажучи вже про престиж військової служби в «гарнізонах на Украине». Але й параноїдальне міфоборство Сергія Шаменкова. Виникає стійке враження, що він є членом цього Товариства й присягнув на його Статуті берегти від українських зазіхань російську військову історію. Російські історичні міфи його, як бачимо, не хвилюють, як і те, що вони написані на гранти від особисто Путіна.

 

***

 

До речі, чи пов’язані між собою Російське військово-історичне товариство й армійський військово-пропагандистський фонд «Русские Витязи»?

 

Було б дуже дивно, з огляду на вищезазначене, якби не були. І дійсно, членом ради Московського відділення Російського військово-історичного товариства числиться директор цього фонду Юрій Желтоногін:

 

Желтоногин Юрий Михайлович – директор Фонда «Русские Витязи».

http://rvio77.ru/sostav.html

 

Я ж кажу, що в рашистів ніде нічого не залишено без контролю. Позасистемних дослідників військової історії в них не буває. Із відкритих джерел неважко довідатися ще дві речі. По-перше, Желтоногін – полковник запасу, з 1992 по 2006 рік служив в Федеральному управлінні авіаційно-космічної служби пошуку і рятування. Про це повідомляється на сторінці самого фонду «Русские Витязи».

 

http://русские-витязи.рф/news106

 

По-друге, якщо ми трішки покопаємося, то виявимо, що одним із завдань Федерального управління авіаційно-космічного пошуку є не що інше, як забезпечення роботи ГРУ. Літаки і вертольоти служби займаються тим, що підбирають скинуті із супутників-шпигунів капсули з інформацією, евакуюють спецпідрозділи з районів їх бойового застосування.

 

https://www.aviaport.ru/digest/2003/09/08/60423.html

 

Тобто Сергій Шаменков друкується 2015 року разом із полковником ГРУ Алєксєєм Стєпановим у періодичному виданні фонду, який очолює і є виконавчим директором ще один полковник запасу, ветеран афілійованої з ГРУ російської структури федерального значення, його транспортного супроводу, підтримки та прикриття з неба. І книги одного з членів редколегії цього видання Шаменков ілюструє в 2018 та 2020 роках для цього ж фонду. Для цього ж полковника запасу. Суцільні полковники. Щоразу, коли щось або хтось пов’язані з фондом «Русские Витязи», вони, за «дивним» збігом обставин, мають стосунок до російської армійської розвідки.

 

Нагадаю, що саме на це видання працює й близький, можна сказати, задушевний друг Сергія Шаменкова, українофоб Роберто Паласіос-Фернандес, із яким Шаменков, не прикидаючись, відверто обговорює своє викриття, обурюючись тим, що українські патріоти не дають йому спокійно заробляти гроші в Росії: всім, значить, можна, а йому – ні?

 

Штатним художником саме цього видання з 1992 року працює й інший товариш Сергія Шаменкова, його подільник по псевдошляхетських і інших авантюрах – кримський сепаратист Ігор Дзись (він же Дзісь), який на пару з Паласіосом-Фернандесом втішав скривдженого українськими патріотами Шаменкова. Навряд чи так спілкувалися б колишні добрі знайомі, шляхи яких розійшлися через політику. Незважаючи на факт зради Дзисем України та його відкрито антиукраїнські висловлювання, Шаменков продовжує піарити свого друга на українських патріотичних ресурсах.

 

***

 

Однак повернімося до попередньої ілюстрованої ним книги «преображенця» Мегорського. Її палким поціновувачем виявився відомий російський комуно-фашист Клім Жуков, який виступає у рамках освітніх програм Російського військово-історичного товариства. Зауважмо, Боріс Мегорський з «самыми ожидаемыми гостями лектория» Дмітрієм «Гобліном» Пучковим і Клімом Жуковим спільно брали участь у всеросійському фестивалі військово-історичного руху «РЕКОН», що відбувся у Санкт-Петербурзі 2-3 березня 2019 року.

 

http://doblestvekov.ru/events/rekon-2019/

 

Це все одна компанія, тісне коло однодумців, ідейно дуже близьких, між ними немає ніяких політичних розбіжностей і ідеологічних розходжень.

 

Ми вже розказували, як 2018 року Боріс Мегорський вихваляв червоному рашисту Жукову Шаменкова на всю Росію. Саме як послідовного дослідника петровської теми. Варто нагадати ще раз:

 

«И в частности, появление этой книжки сподвигло более знающих исследователей и историков написать что-то толковое. Естественно, это появилось в жанре рецензии на книжку «Армия Петра Первого», но именно эти рецензии были теми самыми информативными научными статьями, из которых любители смогли узнать что-то для себя полезное.

 

Сегодня темой петровского обмундирования продолжают заниматься, в частности, ранним периодом Петровского царствования и военным платьем того периода занимается Сергей Шаменков, у него есть две статьи в журнале Milhist, и Алексей Абрамов, выпустивший серию статей по раннему, ну условно, позднемосковскому или раннепетровскому платью в журнале «Старый Цейхгауз».

 

Так что исследования не стоят на месте, ждём новых авторов и новых замечательных художников...»

 

А найцікавіше далі. Бо Мегорський радісно порозповідав усі секрети свого одеського однодумця й соратника.

 

«Борис Мегорский. Увы, да, поэтому главный вещественный памятник Петровской эпохи, касающийся костюма, это т.н. гардероб Петра Первого, это, пожалуй, крупнейшая в мире коллекция мужской одежды рубежа 17-18 веков. Большая часть хранится в Государственном Эрмитаже, и в основном это платье гражданское и несколько вещей, которые можно атрибутировать, как военное платье, но в любом случае это вещи, принадлежавшие царю, т.е. они...

 

Клим Жуков. Непростые.

 

Борис Мегорский. ...отличаются отделкой, качеством материалов, всё-таки по большей части это вещи не военные, и строго говоря, они могут служить основой для какой-то научной реконструкции с некоторыми допусками. Непосредственно военных вещей среди вещей Петра не так много – это вот полтавский комплект...

 

Клим Жуков. Кафтанчик.

 

Борис Мегорский. Это был комплект, это и есть комплект: шляпа, кафтан, камзол, штаны, краги, шейный знак, шарф, портупея. Но история бытования этого комплекта последние уже 70 лет специфична, поскольку в советских музеях было принято делиться, поэтому даже тот полтавский комплект сейчас лежит в трёх местах: кафтан и шляпа... а, ещё седло...

 

Клим Жуков. Да, седло.

 

Борис Мегорский. ...хранятся в Государственном Эрмитаже, в Артиллерийском музее...

 

Клим Жуков. Ботфорты. Ну, краги.

 

Борис Мегорский. ...краги, а в Государственном историческом музее – камзол и штаны, насколько я знаю.

 

Клим Жуков. Распался комплектик.

 

Борис Мегорский. Да, и собрать его, к сожалению, проблематично, даже на выставке, посвящённой 300-летию Полтавской победы, не смогли договориться и собрать все эти 3 части в единое целое, к сожалению.

 

Другим чисто военным костюмом является офицерский преображенский комплект, условно, 1720 года, который, собственно, в ГИМе хранится. Ну это, пожалуй, всё.

 

Клим Жуков. ГИМ, кто не понимает, - Государственный исторический музей в Москве.

 

Борис Мегорский. Совершенно верно.

 

Клим Жуков. Просто на всякий случай, я уверен, что почти все знают, но вдруг, мало ли, кто-то не знает.

 

Борис Мегорский. Да. Надо сказать, что не только между какими-то центральными музеями расползся гардероб Петра, какие-то вещи сейчас хранятся в Петергофе, что-то в филиалах Русского музея, насколько я знаю...

 

Клим Жуков. Кое что в Кунсткамере есть.

 

Борис Мегорский. Да, в частности, когда после Великой Отечественной войны заново воссоздавали музей Полтавской битвы на Украине, музей был полностью уничтожен во время войны, туда по разнарядке отправили часть вещей из Эрмитажа...

 

Клим Жуков. Ну и теперь всё.

 

Борис Мегорский. ...которые там хранились в запасниках, ну и сотрудники не очень ориентировались в том, что это, и т.д. Здесь нужно сказать большое спасибо нашим знакомым исследователям и реконструкторам Ольге и Сергею Шаменковым из Одессы, которые в своё время проникли в этот музей, договорились с хранителями, им эти вещи показали, они их отсняли, обмерили, сняли чертежи. Это действительно уникальные вещи, которые теперь благодаря этим людям стали доступны заинтересованным реконструкторам и художникам».

 

https://oper.ru/video/view.php?t=3228

 

Іншими словами, перебуваючи в музеї, «ПРОНИКНУВШИ» туди (слово ж яке доречне!), Шаменков з дружиною під час війни сфотографували, обмірили й зняли креслення з цінних музейних експонатів для потреб путлєрівців із Росії.

 

Причому замовником, з огляду на ідеологічну цінність речей, був явно не простодушний балаганний Мегорський, а хтось із очільників «РВИО», людина, що виступає куратором ідеології всього товариства. На рівні щонайменше Мединського.

 

Судячи з пояснення, що Шаменкову з дружиною довелося «ДОМОВИТИСЯ» з хранителями, вся ця операція, можливо, мала кулуарний характер, незаконний і незафіксований у музейній документації. Тобто так чи інакше співробітники музею дозволили сумнівним людям – які не є науковцями, ніде не працюють, не друкуються в наукових виданнях, відомі скандальними провокативними заявами антиукраїнського змісту, – не просто подивитися на важливі старовинні одиниці зберігання, але працювати з ними, як їм заманулося. Дозволили, не поцікавившись, куди потім піде ця інформація.

 

Правда, гарно?

 

Рашисти не стали брати відношення, приїздити у ворожий для них український патріотичний музей, питатися дозволу, запрошувати до співпраці українських учених, наукових співробітників цього й інших музеїв, аби вивчити священні для них особисті речі обожнюваного «Пєрвого» – святиню, клейноду, майже зуб московитського Будди.

 

Для цього вони знайшли віддану й надійну людину в Україні, на яку могли б покластися й яка не викликала б підозр у місцевих. Вона й зробила для путінського «РВИО» ідейно вагому справу. За що їй від них відкрита, неприхована честь і хвала.

 

А місцевим можна пробубніти щось про «джентльменські борги», патріотизм і «дружбу, дружбу з волонтерами».

 

Тим більше, що на полі Полтавської битви у Шаменкова був ще один важливий інтерес. Виконуючи завдання від російських кураторів, але не забувши про себе, він займався там незаконними археологічними розкопками з металошукачем – чорним копацтвом.

 

На російському «Военно-историческом форуме» 2018 року Сергій Шаменков під уже знайомим для читачів мого блогу псевдошляхетським ніком «rogala» консультує чорного копача, що грабував поле Полтавської битви. При цьому виявляється, що він сам там займався незаконними розкопками:

 

«я высказываюсь на основании того что вижу в музее , на фото из музея. на фото находок, того что держал в руках, ии того что имею дома в коробочке.

не подходит? ок, не вопрос.

по моим наблюдениям русские пряги портупейные вот такой вот формы как на фото , и таких у меня пару штук лежит, от туда же из под полтавы и другого места, где шведов не было но пряги похожи. шведские чуть другие , деликатнее что ли сделаны. ну и опять таки я написал " скорее всего" . не подходит? ок .»

 

http://www.reenactor.ru/index.php?showtopic=93632

 

«Дома в коробочке», розумієте?

 

Далі Шаменков знову підтверджує, що зберігає у себе результати своїх грабіжницьких розкопок:

 

«пельт тесачные или шпажные., я думаю скорее тесаков.

портупейные пряги с крюком- русские скорее всего, такого типа у меня есть , с места где стояли русские и не было шведов. последняя пряжка от ботинок.

две пряжки по середине врядли на нач 18 хи.»

 

http://www.reenactor.ru/index.php?s=5f4a4149421782caa59d7d2056cb12ad&showtopic=93632&st=20

 

Над самим Музеєм історії Полтавської битви Шаменков просто посміявся:

 

«да нет там ничего стоящего внимания. достаточно общая экспозиция обо всем на свете про 18 век.»

 

http://www.reenactor.ru/index.php?showtopic=93632&st=60

 

Ну дійсно, всі гешефти там уже зроблені, музейних працівників вправно використано в інтересах путлєрівського РВИО. Довкола пальця обведено. А тепер можна, як на Привозі, сказати, що те все нічого не варто і пореготати. Ну дійсно, це ж не улюблена Шаменковим Росія, де все освячено авторитетом міністерства оборони й особисто його кумира, Владіміра Путіна...

 

Тепер трішки підсумуймо виявлене. Наше розслідування показало, що стаття, 2015 року надрукована одеським «міфоборцем» Сергієм Шаменковим у співавторстві з полковником ГРУ, високопоставленим путінським дипломатом Алєксєєм Стєпановим у журналі «Старый Цейхгауз», не є випадковістю.

Бо журнал видається російським військово-пропагандистським фондом «Русские витязи», яким керує інший відставний полковник, Юрій Желтоногін з Федерального управління авіаційно-космічної служби пошуку і рятування, підпорядкованого ГРУ.

Шаменков бере активну участь у видавничій діяльності цього ГРУшного фонду, у тому числі у виданні 2018 та 2020 року книг члена редакції журналу Владіміра Вєліканова антиукраїнського змісту з книжкової серії «Ратное дело» у рамках програми військово-патріотичного виховання громадян Російської Федерації Президента Російської Федерації Владіміра Путіна. Одна з книг написана на грант Президента Російської Федерації Владіміра Путіна.

На цей же фонд працюють його близькі друзі й однодумці антиукраїнських поглядів Роберто Паласіос-Фернандес і Ігор Дзись.

Фонд «Русские витязи» перебуває під патронатом Головнокомандуючого ВПС Російської Федерації, генерал-лейтенанта Сєргєя Дронова.

ГРУшник Юрій Желтоногін є членом Російського військово-історичного товариства, почесним головою якого є особисто Владімір Путін. Товариство ставить за мету пропагування військової міці Росії.

Членом і активістом цього ж товариства є Боріс Мегорський, у виданні книги якого теж брав участь Сергій Шаменков.

Для потреб Російського військово-історичного товариства Шаменков проник у фонди Музею історії Полтавської битви й зробив там на замовлення своїх московсько-пітерських роботодавців обміри, креслення й фото священних для них експонатів – речей Петра І. Цинічно використавши українських музейників.

Цей його подвиг був дуже високо оцінений ключовими кремлівськими пропагандистами.

Але відтепер зрозуміло, що Шаменкова не можна допускати до музейних експонатів, бо невідомо, чиє доручення він цього разу виконуватиме.

Крім того, Шаменков займався незаконними археологічними розкопками на території поля Полтавської битви й консультував інших грабіжників, після чого вже точно навряд чи є можливою співпраця з ним та його людьми музейних і близьких до них структур.