Агент ГРУ Сергій Шаменков на Книжковому Арсеналі

 Я вже писав про те, що київське видавництво «Темпора» та його керівниця Юлія Олійник докладають усіх зусиль для того, щоб відбілити, легітимізувати та впхати в український культурний простір мешканця Одеси Сергія Ігоровича Шаменкова, який визнається агентом російської армійської розвідки – ГРУ.

 

З самого початку російсько-української війни Сергій Шаменков відкрито працює на російський армійський військово-пропагандистський фонд «Русские витязи», що перебуває під патронатом Головнокомандуючого ВПС Російської Федерації. З серпня 2015 року по 2019 рік ним був генерал-лейтенант Андрій Юдін, а з 2019 року – генерал-лейтенант Сергій Дронов.

 

Очолює фонд Юрій Желтоногін, полковник ГРУ, який з 1992 по 2006 рік служив в Федеральному управлінні авіаційно-космічної служби пошуку і рятування. Одним із завдань Федерального управління авіаційно-космічного пошуку є забезпечення роботи ГРУ – його транспортний супровід, підтримка та прикриття з неба. Саме на них працює одесит.

 

Сергій Шаменков допомагає видавати книжкову серію «Ратное дело» у рамках програми військово-патріотичного виховання громадян Російської Федерації Президента Російської Федерації Володимира Путіна. Її книги носять, що очікувано, не науковий і не науково-популярний, а пропагандистський зміст і присвячені війнам Росії проти країн Європи, в тому числі й проти України. Війнам з Україною там присвячена левова частка.

 

Одна з книг, яку 2020 року допоміг видати Сергій Шаменков, – з ну дуже «нейтральною» назвою «Царские воеводы и гарнизоны на Украине 1654–1669 гг.» –  узагалі видана на спеціальний грант все того ж великого керманича Президента РФ Володимира Путіна «Механизмы устойчивого контроля над присоединенными территориями Российского государства: военно-административное присутствие и фискальные практики в «Малой России» (вторая половина XVII в. —  1785 г.)», виданий 2017 року.

 

2015 року Сергій Шаменков опублікував в журналі «Старый Цейхгауз» статтю в співавторстві з полковником ГРУ, високопоставленим путінським дипломатом Олексієм Степановим, радником Постійного Представництва Російської Федерації при Європейському Союзі. Припускають, що Степанов є особистим другом Путіна ще з часів роботи того в Німеччині. Ясна річ, що якби громадянин України Шаменков мав бодай якісь проукраїнські переконання чи «засвітився» б десь як український патріот, прихильник незалежної, соборної, європейської України, якби він хоч раз виступив проти окупації Криму й російської агресії на сході України, то не було б і мови про таке співавторство і про співробітництво з ГРУшним фондом.

Анексію Криму Сергій Ігорович дуже навіть визнає, бо там мешкає його дуже близький, сказати б, інтимний друг, російський фашист Ігор Дзись – за «дивним збігом обставин», співробітник того ж фонду «Русские витязи» і того ж журналу «Старый Цейхгауз». Ігор Дзись, як і інші друзі Шаменкова, займає послідовну антиукраїнську позицію, що не зважає Сергію Ігоровичу з ним дружити й навіть у часи російсько-української війни піарити Дзися на українських ресурсах.

 

Крім того, Шаменков бере активну участь у антиукраїнській дослідницькій роботі і видавничій діяльності Російського військово-історичного товариства, почесним головою якого є все той же корифей усіх наук Президент РФ Володимир Путін, а головою ради – сумнозвісний путінський міністр Володимир Мединський. За своєю улюбленою, обожнюваною, фетишною темою – Петром І, «що розпинав нашу Україну». Про все це я і інші блогери, журналісти й громадські активісти писали в попередніх публікаціях, наводячи неспростовні докази.

 

Існує думка, що Шаменков працює на відділ ГРУ Дванадцять-біс, відповідальний за інформаційну війну, що саме з Росії субсидуються всі його проєкти.

 

І ось саме цю одіозну особу начебто «патріотична» Юлія Олійник з «Темпори» регулярно піарить, намагається ввести в коло рукопотисних людей, прикрити авторитетом свого видавництва.

 

Тобто це для неї не випадкова людина.

 

Ось, помилуйтеся. Зліва – історик, кандидат історичних наук, викладач КНУ ім. Шевченка Артем Папакін. Син видатного українського вченого, палкого патріота України доктора історичних наук, директора Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України Георгія Папакіна.

 

А що то за манірна літня бородата нутрія в гавайській сорочці праворуч?

 

А це і є він, Шаменков Сергій Ігорович, ніде не працюючий (крім «Русских витязей») мешканець міста Одеса, що працює на російські спецслужби, підтримує російську військово-пропагандистську машину в самій путлєрівській Росії й поширює відверто антиукраїнські вигадки в Україні.

 

Зараз обоє закричать: «Хайль Путлєр!»

 

Іншими словами, Юлія Олійник, як і раніше, притягла на Книжковий Арсенал у Києві агента ГРУ Сергія Шаменкова. Щоб той міг і далі піарити там свою мармизу, виставляючи себе «уніформологом», «дослідником», важливою персоною в українському книговиданні. І далі пудрити мізки творчій і науковій молоді, відпрацьовуючи ГРУшні рублі.

 

Виникає стійке враження, що «Темпора» – дочірній проєкт путлєрівського фонду «Русские витязи», звідки йдуть фінансові вливання, на які відбувається закорінення, тобто «внєдрєніє» рідною мовою Шаменкова, російських агентів впливу. Бо «матушка-блаґадєтєльніца» Юлія Олійник – не сліпа й не глуха, й Гугл у неї за несплату не вимкнули, вона пречудово знає, що діяльність її співробітника Сергія Шаменкова давно викрито українською громадськістю, та й сам він нічого не приховує, навпаки, хизується цим і каже, що нікому нічого не винен. Тому вона й поспішає мерщій випхати Шаменкова між люди – щоб той міг упирати на свою відомість в Україні і відбиватися від ненависних йому свідомих українців. Порятувати його імідж.

 

Чи знає Мистецький Арсенал, що Юлія Олійник вже вкотре притягла на його подію токсичного агента ГРУ, від якого «фонить» рашизмом?

 

Чи знає Інститут Книги про співпрацю «Темпори» з путлєристом? А магазин книг Yakaboo?

 

Чи знає батько Артема Папакіна, Георгій Володимирович Папакін, поважний науковець і щирий українець-патріот, що його син по лінії реконструкторських гуртків співпрацює з людьми, забрудненими у співпраці з російськими спецслужбами, які, ніде постійно не працюючи, живуть за ГРУшний кошт? Що його сина Артема цинічно використовує в своїх інтересах каламутний літній рашист із Одеси, затягуючи в антинауковий і антидержавний колабораціонізм, пов’язуючи спільними діями проти України й роблячи «сваім в доску», прикриваючись ним?

 

Чи знає декан історичного факультету доктор історичних наук Іван Казимирович Патриляк, твердий націонал-патріот, дослідник славної діяльності ОУН(б), що його викладач Артем Георгійович Папакін надає допомогу рашистам, нерозривно пов’язаним із російською армійською розвідкою, які публічно висловлювали на російських інформаційних ресурсах своє зневажливе ставлення до українських звитяжців-бандерівців та до АТО/ОСС? Що його викладач Артем Георгійович Папакін допомагає путлєрівцям поширювати антиукраїнські фейки, прикриває їх своїм науковим ступенем, редагує їхні недолугі, написані ламаною мовою тексти, пропихує їх у друк і, таким чином, несе за них відповідальність? Може й не знає, може все це схоже лише на прикре непорозуміння, але для історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка це вже не перша подібна ситуація. Нещодавно в соціальних мережах пішов поголос, що аспірант цього факультету Олександр Федчук у фейсбуці зі сторінки Semper Fidel вправляється в добірному україноненависництві за кращими зразками Алєся Бузіни та Дмітрія Табачніка. Він обпльовував добу українського козацтва та Гетьманщини, витирав ноги об пам'ять про борців за українську незалежність в ХХ столітті в рядах УПА, висміював саму ідею Української Соборної Самостійної Держави та пропагував відверто сепаратистські погляди. Детально дії (чи злодії) Олександра Федчука висвітлені в дописі блогера Степана Коломійця: https://kolomijetc2.blogspot.com/2021/03/blog-post_46.html.

 Чи відреагувало на цю кричущу ситуацію керівництво факультету чи університету? Ні! Чи була якась публічна позиція факультету? Ні! Свою сторінку цей Федчук просто видалив, аби, певно, відвернути від себе увагу, але від такого видалення він не стане меншим українофобом, лише українофобом, добре закамуфльованим. Не здивуємося, якщо скоро і цей новоявлений кандидат історичних наук підтримає діло Шаменкова, як вже згаданий нами Артем Папакін. Гроші ж не пахнуть, навіть якщо вони путлерські та оббризкані українською кров'ю!