Ударім ГРУшним какошніком Шамєнкова по буржуазно-націоналістічєскай вишіванкє і мовє!

 

Доки притомні люди борються за Україну й дерусифікацію, спонсорована кривавим ГРУ банда одесита Сергія Ігоровича Шаменкова, що уславився ілюструванням російських видань антиукраїнського змісту, і співпрацею з російським військово-пропагандистським фондом «Русские витязи», зі служаками путінського режиму, паліями війни, шовіністичними пропагандистами, у тому числі з високопоставленими офіцерами ГРУ, не лише атакує українське бачення історії, але й щосили змагається за російську мову.

Є така матера шовіністка, реконструкторка Наталья Скорнякова, що, живучи в Україні, не утруднює свою русскоязичну щелепу переходом на державну мову. І так паймут! Її відеоблог за це не раз критикували патріоти, просто пересічні читачі, але під час останньої хвилі критики чергового відео оборонцем ненависниці української мови Скорнякової виявився саме українофоб Сергій Шаменков. Самі розумієте, Адєсса-мама гаваріла і будєт гаваріть на русскам, пєпєл Кулікова поля стучіт в наши сєрдца, бандєравщіна здєсь нє прайдьот. Один відомий примузейнений одесит уже репетував, що мовне питання розколює націю. Для Шаменкова, що зберігає дружбу з рідними йому кримськими сепаратистами типу Дзися й різними українофобними московськими Паласіосами-Фернандесами, друкує спільні статті з полковником ГРУ, високопоставленим путінським дипломатом Олексієм Степановим, радником Постійного Представництва Російської Федерації при Європейському Союзі, ілюструє українененависницьку писанину для книжкової серії «Ратное дело» у рамках програми військово-патріотичного виховання громадян Російської Федерації Президента Російської Федерації Володимира Путіна, яку видає вищезгаданий фонд «Русские витязи», що перебуває під патронатом Головнокомандуючого ВПС Російської Федерації, російська мова є найдорожчою в світі.

Помагати Шаменкову її захищати від «рагулів» і «бандер» прибігли його вірна, незрадлива «рибачка Соня» – Святослав Сичевський, який себе називає «Святослав Лихо» й відомий різними фінансовими аферами довкола грантів на історичну реконструкцію, а також нахабна й агресивна рашистка Оксана Косміна й інші проросійські елементи «Пєщєрной сотні», для яких главнає нє язик. Хоча насправді таки язик є главним, бо інакше не неслися б стрімголов на його захист.

Під час затятих боїв за те, щоб в Україні навіть під час війни з Росією панувала російська мова, Шаменков та інші ГРУшні наймити не посоромилися образити відомого письменника й перекладача Остапа Українця, а також інших патріотів, притомних людей, що спробували їм нагадати про совість і про час, у якому живемо. Але звідки совість у автора просяклого рашизмом «Старого Цейхгауза», який редагує член ради Московського відділення Російського військово-історичного товариства Юрій Желтоноґін, полковник ГРУ? Шаменковська совість давно продана на Привозі в обмін на ілюстрування книг типу «Царские воеводы и гарнизоны на Украине 1654–1669 гг.», виданих на грант Президента РФ Володимира Путіна «Механизмы устойчивого контроля над присоединенными территориями Российского государства: военно-административное присутствие и фискальные практики в «Малой России» (вторая половина XVII в. —  1785 г.)».

Цікаво, самопальний журнальчик «Стрій», який самозайнятий, тобто ніде не працюючий Шаменков, за його власним зізнанням, видає за свої гроші, теж із цього путлєрівського гранту?

Ватниця Оксана Косміна, яку свого часу виперли за відверту, неприховану українофобію та пропаганду рашизму з Інституту мистецтвознавства, фольклористики й етнології НАН України, ще з 2011 року їздить до Москви розказувати, що ніяких вишиванок українці не носили, це все вигадки. Не дивно, що вона добре почувається в атмосфері шаровароборства, козакофобії й україножерства, і ГРУшне тло Шаменкова її не лякає. Один шаровари заперечує, інша – вишиванки, просто байка Леоніда Глібова «Півень та зозуля». І час у «науковиці» знайшовся, щоб, укупочці з шовіністом Шаменковим, регулярно підтримувати й захищати російську чорносотенку Скорнякову, рідну їй за духом.

 Зараз їй ще заманулося бути директоркою Музею декоративного мистецтва, подала себе на конкурс на посаду, тобто на чолі визначної установи нашого рідного Києва є небезпека побачити знавіснілу й безсоромну російську нацистську пропагандистку, пов’язану з агентами впливу ГРУ, яка сумлінно утверджує замість науки русскій мір в Україні. Тоді вона неминуче перетворить славний Музей на лігвище україноненависників і рупор антиукраїнської пропаганди. Люди, не мовчіть, що завгодно, тільки не мовчіть!