Шкіряних штанів майстер та його рашистські друзі-гельмінти

 Проплачений путлерівським люфтваффе пропагандист Сергій Шаменков любить розповідати, що насправді він – великий патріот, за Україну, за незалежність, за європейськість. Це саме часто мелють проплачені ним захиснички.

Як насправді обстоять справи з любов’ю до Європи, ми вже бачили. Шаменков любить її лише під російським чоботом, як у книгах із серії, яку він ілюструє для серії «Ратное дело» патронованого Головнокомандуючим ВПС Російської Федерації генерал-лейтенантом Сєргєєм Дроновим військово-пропагандистського фонду «Русские витязи».

Ось Дронов, який з вересня 2015 року здійснював керівництво авіаційним угрупованням ВКС Росії в Сирії, на фото – це саме йому маємо дякувати за потік антикозацької пропаганди шаменковців:

А ось ще кілька прикладів. Скажімо, великий митець Шаменков повчає, як має виглядати ілюстрація (одеську орфографію зберігаємо):

«По перше потрібно пояснити, що ж це за «звір» такий військово-історична ілюстрація. Військово-історичної ілюстрації не навчають в жодному мистецькому вузі України, а художників, що працюють в цьому жанрі, можна перелічити на пальцях. А тих, хто займається не просто творчістю на умовно військову тематику, в Україні можна перелічити фактично на пальцях однієї руки: крім вашого покірного слуги (С. Шаменкова) військової ілюстрацією в Україні займаються І. Згоник, Б. Піргач, Т. Штик, І. Дзись, крім того, ще кілька художників займались нею епізодично, такі як О. Руденко, В. Заєць, М. Лашкевич та ін.; з живописців хочу відмити І. Теленика. В кожного – свій стиль подачі, свої акценти, улюблений період, тема, а в декого таких періодів та тем кілька. Дефіцит таких майстрів-дослідників існує не тільки в нашій країні, така ж сама ситуація спостерігається і за кордоном. Виникає питання – чому ж так? Відповім, складність полягає в тому, що художник, який працює у цьому жанрі, повинен САМ – і я це підкреслюю, САМ!!!! – ретельно дослідити джерельну базу, перед тим як сісти за таку відповідальну роботу. Якщо робота спільна, то науковець, автор тексту, може допомогти чимось та направити у певне русло, але відповідальність за зображення несе ілюстратор, який має САМ відшукати всі пазли, сісти за вивчення матеріалу та віднайти необхідні складові. Зверхнє та невідповідальне ставлення до законів цього жанру призводить до чергової порції неісторичних малюнків з персонажами, що викривляють історичну правду. Отже, військово-історична ілюстрація – це дуже відповідальна та складна річ».

http://likbez.org.ua/ua/ukrayinska-sergij-shamenkov-yak-stvoryuvati-suchasnu-naukovu-vijskovo-istorichnu-ilyustratsiyu.html

«Відмити» - це відмітити, якщо ви не зрозуміли.

Але в цій публікації Шаменков і справді декого відмиває.

Кримського запроданця, сепаратиста Ігоря Дзися. Того, що втішав його у мережі Facebook, коли лихі українські націоналісти посміли оприлюднити правду про співпрацю Шаменкова з військовими колами Кремля.

Це художник типу Шаменкова, але малює набагато краще за нього і значно відоміший. У 1997 році закінчив Кримське художнє училище імені Миколи Самокиша. Навчався у Всесоюзному інституті кінематографії імені Герасимова за фахом «художник з костюму ігрового кіно».

Дзись є штатним художником військово-історичного журналу «Цейхгауз» (з 1999 по 2001 рік узагалі обіймав посаду головного художника). Нагадаю, що журнал «Цейхгауз», він же «Старый Цейхгауз», видається тим самим військовим фондом «Русские витязи», з яким співпрацює Шаменков у рамках видавничої програми президента РФ Володимира Путіна з військово-патріотичного, себто путлерівського виховання громадян РФ.

Ігор Дзись і до 2014 року був відвертим ватником, а потім гаряче висловив підтримку російській анексії Криму. Зараз працює художником-діорамістом у Центральному музеї Тавриди і бере участь у різних антиукраїнських пропагандистських заходах, як написав один із його кримських шанувальників, «во славу России, во славу Крыма». Дзись із Шаменковим разом стверджували, що вони «шляхта Польска» (про Рогалю пам’ятаєте?). А потім він офіційно навіть прізвище змінив з російського «Дзысь» на «Дзись», тобто українською він тепер «Дзісь».

Себто путлерист Шаменков у публікації на широковідомому сайті Кирила Галушка «Лікбез» від 20 вересня 2016 року «хоче відмити» не лише невідомого мені Теленика, але й свого дружка, цілком відомого сепаратиста з Криму, подаючи його як невинного художника. Бо мало як воно там у майбутньому повернеться. Як ми вже бачили, їхня чоловіча дружба залишилася міцною, мабуть, тому, що з питання належності Криму між ними розходжень нема.

Любить Шаменков і розповідати, що вся його співпраця з російськими імперцями була колись, давно, а тепер уже ні, тепер він, віддавши їм усі борги, – за Україну всім серцем.

Усі ми знаємо, що рашисти не прощають патріотичної позиції колишнім друзям з України, рвуть з ними зв’язки, обзивають їх, звинувачують у всіх гріхах. І вже точно не хвалять.

Ось чудовий приклад.

Відомий своїм вихвалянням Путіна російський реконструктор Дмітрій Карамнов з Подольська пише на форумі 29 листопада 2018 року, коментуючи відео Кліма Жукова:

«Борис Мегорский про мундир петровской армии

(наш коллега Сергей Шаменков там тоже упомянут)»

Нагадаю, що Борис Мегорський – це затятий рашист, кращий приятель Шаменкова, для якого він у розпал російсько-української війни ілюструє пропагандистську книгу «Реванш Петра Великого. Взятие Нарвы и Ивангорода русскими войсками в 1704 году» (М., СПб: Кордегардия, 2016).

Комуніст і одночасно імперець Клим Жуков, який похвалив книгу Мегорського за те, що вона висвітлює підготовку до Полтавської битви, широко відомий атаками на українських вчених, у тому ж дусі, що й Шаменков. Мовляв, вони все вигадують.

А ось як Жуков, який і Путіна вважає недостатньо радикальним, оцінює нещодавні політичні події: «Наша власть жидковата для таких свершений. Забрать себе Крым мы смогли, но это была смертельная угроза», «В момент евромайдана власти и армии Украины не было. В этот момент можно было всю Восточную Украину, какое там завоевать, они бы сами перешли. Но мы же не поддержали ни одного референдума». «А что мы делали на Украине? Там не было видно ни копейки вложений в украинскую культуру, которую можно было бы развернуть в русскую сторону». «Балалаечно-кокошечные мероприятия раз в год».

І ці люди вихваляють Шаменкова, звуть його «нашим коллегою». За чотири роки війни ніхто й ніде не заїкнувся й словом, що Шаменков – їхній політичний опонент, що він – за Україну, проти Путіна, ДНР-ЛНР і так далі. Зрозуміло, чому. Бо він – не за Україну. І дуже навіть не проти тирана, що платить йому за сприяння імперській пропаганді.

http://sculptandpaint.com/threads/video-po-istoricheskoj-tematike.3247/

Українські установи й заклади культури, окремі особи мають чітко розуміти, що, співпрацюючи з Сергієм Шаменковим, вони співпрацюють із російським військово-пропагандистським фондом «Русские витязи», що, гукаючи до себе Сергія Шаменкова, вони тим самим запрошують у гості його московських покровителів і спонсорів у погонах, і що кожен наданий йому майданчик Сергій Шаменков неодмінно використає по-геббельсівському для проплаченої Кремлем пропаганди своїх політизованих «розвінчань», для поливання брудом українських академічних науковців, які, на відміну від нього, не зрадили Батьківщину й не займаються вигадками, і для відмивання та виправдання різних проросійських сепаратистів.

Мати справу з Шаменковим і залишитися незабрудненим у цьому кремлівському лайні не вийде.